Костел Святого Миколая
АРХІТЕКТУРА ЦЕРКВИ
Колегіальна церква Румбека — це проста, прямокутна, трибанна зальна церква з п’ятьма бухтами без хору. Його будівництво, ймовірно, розпочалося одразу із заснуванням монастиря у 1190 році. Визначення віку шпал, використаних у конструкції даху, підтверджує, що будівництво церкви було завершено не пізніше 1205 року ( /- 1 рік). Після цього ніяких конструктивних змін в ньому не вносилося. Винятком є лише вікна,
які були адаптовані протягом століть, щоб задовольнити сучасні смаки. Залишки великих готичних вікон все ще можна побачити за головним вівтарем і за органом.
Через відсутність елементів жорсткості та пов’язаних із цим статичних ризиків конструкція склепіння залишається без наступника, що робить церкву Румбек особливо цінним будівельним сертифікатом.
ІНТЕР'ЄР
Пізньороманський костел до 1825 року мав зовсім інший внутрішній вигляд. Так звана чернича галерея сягала до середини третього ярма, поділяючи приміщення на нижню та верхню церкву. У ньому були хори, вівтар і орган. Зараз обабіч головного вівтаря стоять залишки хорових лав з другої половини XVI ст.
Будівництво галереї було збережено в 1698/99 роках, коли колегіальний костел отримав уніфіковане оздоблення у типовому вестфальському бароко, яке існує й сьогодні. Великий вівтарний образ головного вівтаря оточений фігурами засновника ордену Норберта (ліворуч) і євангеліста Іоанна (праворуч), який, поряд з Дівою Марією, що вінчає вівтар, шанувався як покровитель аж до XIV століття. Тільки тоді св. Миколая головного покровителя храму. На картині він зображений на другому поверсі головного вівтаря, де, згідно з легендою, його оточують два каноніки премонстратів, які оживляють трьох убитих хлопчиків.
ІСТОРИЧНИЙ ОРГАН КЛАУСІНГА
Урочиста організація літургії з музикою та співом і сьогодні є дуже важливою в Ордені премонстратів. Тож не дивно, що колегіат дуже рано отримав орган. Коли близько 1700 року Гінріх Клаузінг отримав замовлення на новий інструмент, він використав цінні труби та основні частини корпусу існуючого органу та побудував твір із 8-10 регістрів на мануалі з прикріпленою педаллю. Сьогодні на проспекті все ще можна послухати звуки найстаріших сопілок Praestant 4' середини XV століття. У 1825 році галерею черниць скоротили, а орган згодом перебудували. Engelbert Ahmer з Letmathe додав до інструменту другий ручний механізм і незалежну педаль. Востаннє орган Гінріха Клаузінга реставрувався компанією Хіллебранд (Altwarmbüchen) у 2006 році. З реконструйованими міхами та модифікованим налаштуванням середнього тону він має бути дуже близьким до оригінального звуку з 1700 року сьогодні.
ХРИСТИЯНСЬКЕ ЖИТТЯ ВЧОРА І СЬОГОДНІ
Протягом 640 років, коли ви заходили до церкви, ви могли почути принаймні двох сестер-хористів, які молилися та співали в будь-яку годину дня чи ночі. Безперервне молитовне чування перед Пресвятими Тайнами, урочистий хоровий спів у визначений час дня і ночі та щоденне відправлення Євхаристії становили основу щоденного розпорядку в абатстві Румбек. Після того, як монастир було скасовано в ході секуляризації в 1804 році, церква спочатку стала філією Арнсберзького настоятеля. Документом від 2 серпня 1858 року церква Св. Миколая була підвищена до статусу «Румбекської парафіяльної та материнської церкви». Коли в 2005 році помер останній пастор, який пішов на пенсію, Вальтер Людтке-Вестманн, щоденні церковні служби припинилися після більш ніж 800 років. Сьогодні Св. Ніколаус Румбек є частиною настоятельської парафії Св. Лаврентія Арнсберга. Спільнота Кольпінга, Карітас і віддана команда громади підтримують життя місцевої громади. Звичайна Євхаристія відбувається щосуботи о 18.30. Крім того, на історичному органі Хінріха Клаузінга відбуваються інші церковні служби та концерти.